Коли країна роками недофінансовує інженерну освіту, скорочує дослідження, втрачає виробничі компетенції або звикає покладатися на чужі технології, вона поступово накопичує стратегічний дефіцит. Він стає помітним лише тоді, коли починається війна.
Втім, ми маємо вилізти з помиральної ями, зробити правильні висновки з власних минулих помилок і рухатись вперед, а також брати ініціативу в свої руки, не чекаючи зміни державних політик чи фінансування. На днях ми зробили надзвичайно важливе випробування: повністю керований маневровий польот ракети FP-7.X, що ляже в основу майбутнього протибалістичного перехоплювача FREYJA. Наскільки б нереальною та амбіційною не звучала ця мета сьогодні, ми докладаємо всіх можливих та неможливих зусиль, для того, щоб вона стала реальністю якомога швидше і Україна змогла закрити своє небо самотужки.
Кожне успішне випробування нової ракети є кроком у бік нашого технологічного суверенітету. Адже наша справжня незалежність визначається, в тому числі, чи здатні ми створювати критичні технології власними силами. Чи здатні приймати стратегічні рішення без залежності від чужих політичних циклів, виробництв або пріоритетів.
Повністю погоджуюсь зі словами авторки, але. На жаль ‘технологічний суверенітет’ це фантастичний звір якщо нема фундаменту на якому будувати цей суверенітет, це не більше ніж слова. Хоча велика війна і дала нам трохи копняка в бік розвитку, без нормальної освіти все це тимчасова історія яка веде в нікуди.